Педагогічний досвід вчителя

Головним питанням сьогодення в системі освіти є опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою досягається шляхом впровадження інноваційних технологій організації процесу навчання. При цьому можуть і повинні бути використані особистісно-зорієнтовані інноваційні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Тому повинні змінитися пріоритети в діяльності вчителя. Від пояснювально-ілюстративного методу, від трансляції готового навчального змісту, від просвітительства учнів учитель повинен перейти до нових особистісно-зорієнтованих методів, у яких посилено творчо-діяльнісний компонент. Це зумовлює появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес. У сучасних умовах потрібно підготувати школяра до швидкого сприйняття й обробки інформації, яка надходить, успішно її відображати і використовувати. Тому протягом останніх років я працюю над проблемою: «Використання активних та інтерактивних форм і методів навчання на уроках хімії».

Нинішні педагогічні інновації пов'язані із застосуванням інтерактивних методів навчання. Учитель виступає лише в ролі організатора навчання, координатора роботи груп, дискусії. Інтерактивні технології навчання найбільше відповідають особистісно-зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі.

Навчально-виховний процес організова­ний оптимально, якщо учня не виховують, а створюють умо­ви для виховання, не вчать, а створюють умови для вивчення хімії (та й інших предметів). Досвід по­казує – тільки через практичну діяльність можна досягти реального засвоєння. Відома приказка «По­вторення – мати навчання» не втратила своєї акту­альності. Але повторення – не одноманітний пере­каз прочитаного або почутого, а обговорення, по­глиблення, спілкування в межах теми, що вивчаєть­ся, пошук інформації та способів розв’язання зав­дання. Особливої уваги заслуговують прийоми інтерак­тивного навчання.

Бажання сприяти форму­ванню пізнавального інтересу орієнтує вчителя на організа­цію творчої діяльності учнів, яка полягає у вільному засто­суванні знань у нових, нестан­дартних умовах. На своїх уроках створюю можливість не тільки розвивати уміння шко­лярів, а й організовувати обго­ворення матеріалу, спільно формулювати висновки.

Велику роль в організації таких уроків відіграє впрова­дження інтерактивних на­вчальних технологій – педа­гогічних прийомів, коли на­вчальний процес відбувається за постійної активної участі всіх учнів, а педагог при цьо­му виступає організатором. Систематично, на кожному уроці озна­йомлюю своїх вихованців із навчально-пізнавальними завданнями уроку, прагну давати волю самостійній творчій ді­яльності учня. Вважаю, що на уроці вчитель не повинен дотримуватися «спортивного» принципу, тобто не прагну до того, щоб учні розв’язали якомога більше задач, склали хімічних рівнянь за наведе­ними схемами, а щоб зусилля учнів були спря­мовані на розвиток здібностей, можливостей, тренували їх уміння. Тому прагну до  кожного уроку підбирати такі хімічні завдання, щоб учні, виконуючи їх, могли поспе­речатися одним з одним, а та­кож із учителем про способи добування і якості речовин, явища, процеси. Навіть якщо учень непра­вильно знайшов вирішення завдання, він не повинен комплексувати, а з допомогою вчителя і однокласників знай­ти правильне розв'язання проблеми.

На уроках хімії я  використовую такі інтерактивні методи:

1.  Метод «мікрофон» застосовую на етапі актуалізації опорних знань учнів або на етапі закріплення вивченого матеріалу:

2.  Метод «мозковий штурм» застосовую на етапі уроку – актуалізація опорних знань учнів. Цей метод базується на  використанні знань учнів, здобутих на попередньому уроці; він потребує від них короткої, швидкої точної відповіді, передбачає вислуховування ідей без їх обговорення.

Учням подобається такий метод, як «один проти одного», коли кожна пара готує завдання для іншої пари. Таку технологію використовую в усіх класах.

3.  «Метод - прес» використовую на етапі вивчення нового матеріалу. Учні дають відповіді на поставлені питання, аргументуючи їх.

4.  «Робота в малих динамічних групах». Цей метод використовую на етапі вивчення нового матеріалу і закріплення його. Найкраще – на цілому уроці узагальнення і систематизації знань. Клас ділиться на 5-6 груп, у кожній з них є учень-«консультант», решту готуються бути «спікерами» (доповідачами). За допомогою « консультанта» група почергово виконує декілька завдань з вивченого матеріалу, потім «спікери» проектують на дошці схеми, діаграми, рівняння, пояснюючи їх. За вірні відповіді «спікерів» своєї групи «консультант» добавляє собі до залікового ще 2 бали, «спікери» - 1 бал. Якщо допускаються помилки – відповідно 1 бал, 1,5 бала. 

При підготовці до уроку стараюся підібрати такі методи і форми роботи на кожному етапі (сприйняття, уточнення інформації, відтворення і узагальнення), щоб кожен учень працював в міру своїх можливостей і відчув радість від розумової праці. Тому багато уваги приділяю різним видам самостійної роботи: навчальна (на етапі сприйняття і уточнення знань), контролююча (на етапі відтворення і узагальнення), групова та індивідуальна, робота в парах, практична (лабораторний дослід, практична робота, домашній експеримент), робота з підручником, додатковою літературою. Провідною формою органі­зації навчальної діяльності учнів на всіх типах уроку є групова. Уже на етапі актуалізації опорних знань вони працюють в групах, що дає змогу оперативно відтворити раніше вивчений матеріал.

Групову форму роботи викори­стовую і під час тематичного оцінювання, яке проводиться у формі комбінованого семінарського за­няття. Індивідуальні завдання учні виконують малими групами. На таких заняттях контролю підляга­ють всі основні складові компо­ненти хімічної освіти: рівні за­своєння теоретичного та фактич­ного матеріалу, хімічної мови, сформованості експерименталь­них навичок та вміння розв'язу­вати розрахункові задачі.

Під час практичних занять учні також працюють у групах, де вони всі разом обговорюють хід вико­нання завдань, моделюють уявний експеримент. Потім у парах про­водять однакові досліди і знову разом роблять висновок. Така організація виконання практичної роботи дає учням змогу краще зро­зуміти суть експерименту, пе­редбачити його результати, набу­ти практичних навичок.

В тих випадках, коли виникають суперечливі ідеї і треба чітко і визначено аргументувати свою позицію, переконати інших у своїй правоті, використовую метод «Прес». Своє висловлювання учні починають зі слів: «Я вважаю, що...», далі треба пояснити, обґрунтувати свою позицію та зробити висновки. Так, під час вивчення теми «Промисло­вий синтез аміаку» після обґрунтування важливості пошуку способу зв'язування атмосферного азоту, який міг би задовольнити потреби у сполуках Нітрогену і був би енергетично вигідним, учням пропонується записати можливі шляхи фіксації азо­ту. Звичайно таких шляхів вказують два:

ü азот => нітроген (ІІ) оксид => нітроген(ІV) оксид => нітратна кислота => нітрати;

ü азот => аміак => нітроген (ІІ) оксид => нітроген (ІV) оксид => нітратна кислота => нітрати.

Аналіз умов, за яких можливі реакції, показує перевагу другого способу (менша енергомісткість перетворення азоту на аміак, ніж азоту на нітроген (ІІ) оксид).

Метод «Навчаючи, учусь» дозволяє передати свої знання однокласни-кам. Учні працюють в групі або в парі. Такий метод ефектив­ний при формуванні навичок визначати валентність за формулами сполук, складати формули за валентні­стю, розставляти коефіцієнти в рівняннях реакцій. Застосовую  відповідні алгоритми діяльності, які отримує кожна мікрогрупа. Після пояснення матеріалу, учням пропоную в мікрогрупах виконати вправи спочатку за алго­ритмом, а потім – самостійно, із взаємоперевіркою один одного. Реалізація методу допомагає роз­в'язувати багатоваріантні задачі, в результаті чого формується вміння застосовувати певні хімічні по­няття.

Організація інтерактивного на­вчання передбачає створення си­туацій пошуку, ризику, сумніву, успіху, суперечливості, переконан­ня, співпереживання, задоволення чи смутку, аналізу та самооцінювання своїх дій. Одним із засобів створення таких ситуацій є введен­ня дидактичних ігор, що збуджують думку і стимулюють ініціативу. Надаючи учням свободу інтелектуальної діяльності, підводжу  їх до створення проб­лемних ситуацій, пошуку шляхів розв'язання через уміло організо­вану пошуково-дослідницьку са­мостійну роботу.

Важливою умовою результа­тивності навчальних ігор є пра­вильне визначення їх місця у структурі уроку, тому проводжу ігри під час актуалі­зації знань учнів, формування відповідних умінь та навичок, пов­торення чи вивчення нового ма­теріалу. Наведу приклади навчаль­них ігор.

Під час уза­гальнення знань про основні кла­си неорганічних сполук проводжу гру «Хто краще?». Гра по­лягає у тому, що діти повинні яко­мога  швидше скласти формули сполук: оксидів, основ, кислот і со­лей, маючи і комбінуючи симво­ли хімічних елементів, наприклад: Na, Н, О, К, S, Р, Са, N, Сl. Вправу пропоную для вико­нання у групах або індивідуально. Виграє той, хто за визначений час (3 – 5 хв) складе і запише якомога більше формул та класифікує їх за класами.

При вив­ченні властивостей багатьох речо­вин буде доречною гра «Так-ні». Для її проведення учні заздалегідь готують запитання. Потім об’єднуються в пари і ставлять один одному запитання (їх кількість визначає вчитель). За­питання мають формулюватися так, щоб на них можна було дати короткі відповіді – «так» або «ні». Той, хто дасть правильну відповідь, отримує 1 бал.

Інтерактивну вправу «Складіть назви елементів» проводжу під час вивчення теми «Початкові хімічні поняття» (7 клас) або «Періодичний закон і періо­дична система хімічних еле­ментів» (8 клас). Вивішую на дош­ці заздалегідь підготовлене завдан­ня. Учні, користуючись періодич­ною системою хімічних еле­ментів, повинні скласти якомога більше назв хімічних елементів із запропонованих букв (букви можна повторювати кілька разів): К, Л, Т, Й, Д, Б, Н, А, Р, У, O, Х, М, С, Г, Е, І. Передбачувані відповіді: Літій, Натрій, Калій, Рубідій, Радій, Магній…

Досить поширена у моїй практиці вправа-гра «третій зайвий». На картках записую рядки хімічних формул, по три в кожній:

а)  Na₂SO₄    СаСО₃     Fе₃O₄;

Учні повинні визначити в кожному рядку формулу речови­ни, яка не належить до того само­го класу, що дві інші.

Для активізації навчання вико­ристовую гру «Задачі без запи­тання». Учням, поділеним на малі групи, видаю картки зі скороче­ним записом умови задачі та про­понують самостійно поставити запитання й розв'язати її. Наприклад:

?

Відомо:

m(NaОН) = 0,6 моль

Н₂SO₄ — розчин у надлишку

Як видно із завдання, учні мають можливість поставити різноманітні запитання. Одні можуть знаходити масу чи кількість речовини одного продукту реакції, інші – двох, ще інші можуть обчислити і масу, і кількість речовини. Таким чином, залежно від підготовки школярів, задачі будуть різної складності. Такі завдання є цікавими для учнів, оскільки, ставлячи запитан­ня до задачі, вони стають її спів­авторами.

Інтерак­тивний підхід я реалізую шляхом постійного спілкування з учнями, створенням проблемних ситуацій на уроках, намагаюсь розвивати ініціативу учнів. Практикую різні форми навчальної діяльності, вчу дитину думати, не боятися помилок, використовую систему їх виправлення.

Сучасні учні більш прагматичні, вони хочуть знати, навіщо вони здобувають ті чи інші знання і як їх можна застосувати в подальшому житті. Тому розроблені чіткі критерії оцінювання до кожної теми і на перших уроках я ознайомлюю з ними учнів. Картки з цими вимогами є на стенді «Сьогодні на уроці» впродовж вивчення теми. І кожен учень може співставити бажані досягнення з тими, які є на сьогодні, реально оцінити бажане і дійсність.

Протягом першого року навчання хімії, вивчаю інди­відуальні особливості логічного мислення учнів, їхні потенційні можливості. Спочатку під час опитування даю завдання репродуктивного характеру – сформулювати правило, дати визначення, вивчаю особливості пам’яті учнів. Якщо пам’ять слабка, то учень отримує завдання і вправи, щоб сформувати у дітей алго­ритм дій. Такі учні виконують завдання І рівня (5 – 6 балів). Поступово підключаю логічні вправи, завдання. Діти з високим рівнем розвитку хімічних здібностей вдома посилено працюють самостій­но, виконують завдання, які їм  пропонують. Це стає навіть їхньою нормою.

Звичайно, не просто домогтись, щоб всі учні працювали на уроках, та ще й охоче, з цікавістю, результативно. І не завжди це вдається. Але стараюсь створювати на уроках такі умови, щоб кожен учень міг працювати відповідно до рівня підготовленості на сьогоднішній день. Я переконана, що урок для учня не має бути мукою. Школяр – активний учасник навчально-виховного процесу, і має право працювати відповідно до своїх можливостей, здібностей, бажань, поважати таке ж право своїх товаришів, розраховувати на їхню та вчительську  допомогу, повагу, доброзичливість, розуміння.

Досягти результатів в інтерактивній моделі ми можемо, тільки залучивши учнів до діяльності. Отже, вони теж повинні розуміти, для чого вони прийшли на ваш урок, до чого їм треба прагнути і як будуть перевірятись їхні досягнення. Еталонною є ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досягнув, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному уроці з вашого предмета, чого він взагалі хоче від вас і вашого курсу для свого життя.

Вдале використання інноваційних технологій у поєднанні з традиційними методами навчання  підвищує інтерес учнів до вивчення хімії, зростає їх активність, посилює у них прагнення здобувати знання самостійно. На уроці створюється атмосфера співробітництва, розуміння і доброзичливості.